Для баптистів Святе Письмо історично завжди було обов’язковим авторитетом як в особистому, так і в громадському житті церкви. Коли цього поступово вимагав час, було сформульовано різні баптистські сповідання віри, що містили біблійні істини, яких дотримувалися окремі церкви. Перша баптистська церква в Празі не була винятком. Її пастор Їндржих Новотний-старший у 1886 році, через рік після заснування церкви, видав A Confession of Faith of Believing Baptized Christians, Commonly Called Baptists (Сповідання віри віруючих охрещених християн, яких зазвичай називають баптистами). Абсолютно засадниче значення Біблії для баптистів видно з того, що перша стаття цього Сповідання має назву «Про Слово Боже» і прямо нагадує, що Святе Письмо є «істинно надихнуте Святим Духом». Ми хочемо свідомо продовжувати це богобоязливе служіння наших предків і з Божою допомогою так само триматися тих основоположних істин, які в нашому краї колись привели до заснування баптистських церков.
На жаль, ці основоположні істини, на яких було засновано наш Союз, останнім часом згасають. Протягом останніх семи років ми намагалися привернути увагу до різних явищ у БЮБ, які суперечать біблійному вченню. Ми робили це на з’їздах делегатів за допомогою низки пропозицій, які, однак, щоразу відхилялися, і жодного біблійного обговорення їхнього змісту — такого, на яке ми сподівалися, — так і не відбулося.
Ця так звана Заява п’яти церков та Звернення до всіх членів Союзу були насамперед спробою достукатися до кожного окремого члена БЮБ і застерегти його від небезпеки дедалі ширшого впливу ліберальної теології, яка згубно відводить наш Союз від первісного курсу БЮБ, міцно закоріненого в Слові Божому. Нам щиро шкода, що наш Союз більше не виявляє такої ж турботи про чистоту вчення, засновану на Писанні, як наші предки. Нас засмучує, що міжцерковні обговорення ведуться більше в дусі політики та особистих уподобань і в них бракує пошуку істини, що ґрунтується на Божій волі, відкритій нам у Писанні. Союзові бракує духовної пильності, і внаслідок цього одне біблійне вчення за іншим поступово розмивається й руйнується. Наші найвагоміші, давні заперечення стосуються такого:
- Відхід від авторитету Святого Письма
Уже багато років БЮБ недооцінює вирішальне значення Святого Письма як найвищого авторитету й достатнього для служіння та життя церкви. Це неминуче призводить до нездатності займати чіткі біблійні позиції щодо питань церковної практики та життя віруючих, а то й до блюзнірських спроб відокремити авторитет Писання від авторитету Господа Ісуса. Багато хто заявляє, що Христос є найвищим авторитетом, але чіткої відповіді, яким чином Христос цей авторитет здійснює, немає. Як і ті, хто стояв біля початків історії нашого Союзу та закладав його основи, ми віримо, що Христос здійснює Свій авторитет через богонатхненне, безпомилкове, а отже достатнє Писання.
Нам щиро шкода, що багато хто в сучасному Союзі вже в це не вірить. Хоча в Засадничому документі БЮБ, у розділі під назвою «Місія церкви та основні статті віри», сказано, що «доктринальною основою та обов’язковою нормою баптистів є Святе Письмо Старого й Нового Завіту», практика ясно показує, що це давно перестало бути правдою. Навпаки. Ми переконані, що нинішній розвиток подій свідчить: для багатьох Святе Письмо стало цілком необов’язковою нормою, де кожен може вірити й тлумачити Писання, як йому заманеться, і немає належної системи, здатної виправити всі ці нові сумнівні тенденції.
Слабке ставлення до Святого Письма в БЮБ видно також з того, що під час спільних обговорень на нього майже ніхто не наважується посилатися.
Ця втрата авторитету Писання означає, що як деномінація ми вже не маємо спільної, міцної основи, а це тягне за собою компроміси, які ми більше не можемо й не бажаємо оминати. Вони суперечать вірі, яку ми хочемо зберегти з чистим сумлінням перед нашим Спасителем.
- Втрата ясності в навчанні про виправдання тільки вірою.
Цю ключову тезу Реформації в Союзі сильно підриває його дуже активне членство в ЕРЦ (Екуменічній раді церков). Оскільки БЮБ залишається членом цієї організації, він не може чітко відмежуватися від церков, які не проповідують — а то й спотворюють — біблійне євангеліє. Співпрацею та участю в спільних «богослужіннях» з цими церквами та їхніми представниками ми водночас демонструємо хибну єдність, і не лише щодо них, а й щодо світського суспільства. Тим самим ми вчиняємо гріховні компроміси коштом колись пізнаної Істини, відсуваючи вбік вчення про виправдання тільки вірою.
- Втрата єдності
Ще один наслідок заперечення достатності та вирішального авторитету Писання для життя — втрата справжньої єдності та глибокого спілкування. У так званій «Первосвященницькій молитві» Господь Ісус просить небесного Отця про єдність Своїх послідовників і додає: «Освяти їх істиною; Слово Твоє — істина» (Івана 17:17). Тож справжня єдність у церкві можлива лише на основі єдності в істині Слова!
Але оскільки БЮБ не може погодитися навіть щодо найфундаментальніших речей, таких як авторитет Писання чи саме євангеліє, цілком природно, що розбіжності панують і в інших ключових доктринальних питаннях. У результаті справжньої єдності в БЮБ немає і бути не може. Яблонецька церква намагалася домогтися кількох доповнень до Статуту БЮБ, щоб захистити єдність і чистоту нашого вчення в засадничих і ясних біблійних питаннях, але це було категорично відхилено, що показує: БЮБ більше дбає про небіблійну різноманітність, ніж про біблійну єдність.
- Нездатність зберігати чистоту церкви
Відхід від авторитету Святого Письма до необов’язкового поводження зі Словом Божим на людський розсуд призвів до подальшого занепаду нашої церкви. У БЮБ уже є рукоположена жінка-пастор, і переважна більшість церков прийняла цей факт. Як же тоді ми можемо стати перед нашим Господом, Який чітко заборонив саме це в Писанні (1 Тимофія 2:12)? Замість того, щоб серйозно поставитися до слів апостола Павла, який обґрунтовує свій аргумент порядком створення, деякі лідери в БЮБ воліють заперечувати саме створення. У цьому ми собі на шкоду підтверджуємо вчення Писання, що нехтування однією істиною породжує спотворений погляд і в інших сферах.
Попри ясні тексти (Римлянам 1:26-27; 1 Коринтянам 6:9-10 та інші), останній з’їзд делегатів навесні 2018 року не зміг зайняти чітку позицію щодо заперечення гріховності практикованої гомосексуальності. Цей перебіг подій повністю продемонстрував цілковитий занепад БЮБ — який був, однак, логічним наслідком тривалої нездатності розв’язувати суттєві проблеми. Розбіжність щодо того, що є гріхом, а що ні, і, як наслідок, його терпимість; брак обережності щодо лжевчителів та їхнього вчення; небіблійне ставлення до пасторського служіння та низка інших питань перетворили наш Союз загалом на конфедерацію байдужих учнів (Матвія 7:21; Луки 6:46).
Висновок
З огляду на те, що цілі БЮБ, визначені в його Засадничому документі, — а саме об’єднувати церкви однакового богословського спрямування, — вже давно не виконуються, і що немає ані дієвого механізму, ані насамперед бажання повернутися до цих цілей, ми вирішили після довгих років взаємних розбіжностей більше не прагнути цієї спільної основи. Ми вважаємо нинішній стан БЮБ нерозв’язним. Тому ми вирішили зробити у своїх церквах кроки, що ведуть до виходу із союзу церков, об’єднаних у Союзі баптистів (Bratrská jednota baptistů, BJB). Ми робимо це з глибоким жалем, але по суті в нас немає вибору. Наше сумління в полоні Слова Божого, і тому воно більше не дозволяє нам залишатися в цих стосунках. Ми розуміємо, що в БЮБ усе ще є благочестиві християни, які хотіли б боротися за оновлення Союзу. Колись і ми поділяли такий самий запал. Але ми дійшли того самого висновку, що й Чарльз Сперджен: «святий обов’язок справжнього віруючого щодо людей, які називають себе християнами, але заперечують Слово Господнє й відкидають основи євангелія, — вийти з-поміж них. Якщо хтось каже, що слід докладати зусиль для зміни, ми погоджуємося; але коли стає очевидним, що ці зусилля нічого не дадуть, то який у них сенс? Якщо спільнота допускає помилку, якщо вона вітає її та підтримує, це свідчить про рішучість не змінювати основу, і тоді жодна внутрішня зміна, яка могла б по-справжньому допомогти, неможлива. Присутність євангельської партії може лише придушити зло, а можливо, тимчасово приховати його; але цей компроміс сам є гріхом, тож жодного тривалого доброго результату досягти не вдасться. Залишатися в спільноті, яка намагається догодити всім переконанням, сподіваючись, що все якось владнається, — це те саме, якби Авраам залишився в Урі чи в Харані, сподіваючись, що родина, з якої його покликано, навернеться.»
Ми не замикаємося; навпаки, ми залишаємося відкритими й прагнемо співпрацювати з усіма, хто обстоює авторитет, натхненність і безпомилковість Писання та вважає Слово Боже єдиним дороговказом для віри й практичного життя. Ми й надалі визнаємо єдність з усіма, хто живе й проповідує спасіння тільки благодаттю, тільки вірою й тільки у Христі.
З сумом, але й з повною усвідомленістю нашої покори перед Господом Церкви,
церкви БЮБ у Яблонці-над-Нисою (Jablonec nad Nisou), Кромєржижі, Куржимі, Ловосицях і місійна станція в Їлове біля Дєчіна.